Поліомієліт – вірусна інфекція. Найчастіше він загрожує дітям віком до п’яти років. Зараження відбувається через рот, вірус розмножується в кишечнику, надалі викликає ураження нервової системи.

Головний клінічний вияв поліомієліту – розвиток в’ялих паралічів, переважно ніг і тулуба. Параліч дихальної мускулатури – основна причина летальності при цій хворобі, яка ніколи не буває меншою ніж 5-10% від загальної кількості хворих, але може досягати 50%. Водночас паралічі кінцівок є причиною довічної інвалідності 30-40% хворих.

Природна чутливість до поліомієліту є відносно невеликою: з 200 осіб, які контактували з вірусом, хвороба розвивається в 1 особи. Таким чином, до початку масової вакцинації, коли кожна дитина мала реальні шанси зустрітися з вірусом, вірогідність захворіти складала 1:200.

Крім постійної, завжди наявної захворюваності спостерігалися й епідемічні підйоми. Так, у 1950-1955 рр. тільки в США захворіло на поліомієліт близько 50 тисяч осіб на рік.

У 1951-1955 рр. у Європейському регіоні паралітичну форму поліомієліту щорічно діагностували у 25-30 тисяч дітей.

За даними ВОЗ, у поточний момент від 10 до 20 мільйонів мешканців Землі страждають від наслідків перенесеного поліомієліту.

 ***

 

 Існує два типи поліомієлітних вакцин:

  • інактивована поліомієлітна вакцина – ІПВ – створена американським вірусологом Джонасом Солком та застосована у практичній охороні здоров’я в 50-х роках ХХ століття;
  • оральна жива атенуйована (ослаблена) поліомієлітна вакцина – ОПВ – створена також американським вірусологом Альбертом Селіним і застосована у 60-х роках.

 

Ефективність обох вакцин є дуже великою, реактогенність – незначною.

Найголовніша їх відмінність між собою в тому, що при використанні ОПВ наявний незначний ризик розвитку тяжкого ускладнення – вакциноасоційованого поліомієліту (ВАП).

Принциповий момент полягає в тому, що ВАП можливий не тільки у того, кому роблять щеплення! Дитина, якій зроблено щеплення з використанням ОПВ, виділяє у навколишнє середовище поліовірус вакцинного походження, і цей вірус може викликати ВАП у людей, які контактують з цією дитиною. Що більше людей без щеплення оточує пацієнта, якому зроблено щеплення з ОПВ, то більшим є ризик виникнення ВАП у контактних осіб. У зв’язку з цим не дивно, що в країнах з високим відсотком вакцинованих ВАП у контактних осіб – надзвичайна рідкість (1 випадок на 14 мільйонів щеплень).

За даними ВОЗ, загальний ризик розвитку ВАП становить 1 випадок на 2,4 мільйони доз.

За даними ВОЗ (2007 р.), за останні 10 років у світі більш ніж 2 мільярди дітей отримали більш ніж 10 мільярдів доз ОПВ. За цей самий період сталося 9 спалахів ВАП (близько 200 хворих), і всі ці спалахи мали місце в країнах із низьким рівнем вакцинації від поліомієліту (показова статистика: за ці ж 10 років дикий вірус поліомієліту став причиною захворювання у 33 тисяч осіб).

ВАП – головний і фактично єдиний недолік ОПВ. Водночас переваг у цієї вакцини чимало.

 

Переваги ОПВ:

  • швидкий розвиток тривалого імунітету;
  • зручність застосування (не потрібні ін’єкції);
  • низька вартість;
  • забезпечення високого рівня колективного імунітету.

 

У наш час у багатьох країнах світу з метою уникнення ВАП застосовують ІПВ. При цьому можливими є два варіанти її застосування: використовують тільки ІПВ чи використовують сполучення ІПВ та ОПВ. Комбіновані схеми передбачають початок вакцинації ІПВ з подальшим переходом на ОПВ. Вакцинація з використанням лише ІПВ здійснюється в 46 країнах, тільки ОПВ – у 109 країнах, комбінована схема – у 39 країнах (дані на 2013 р.).

Незалежно від того, яку вакцину застосовують, тактика вакцинації від поліомієліту передбачає введення 3 доз протягом першого року життя з подальшою ревакцинацією, в межах якої здійснюється від 1 до 4 введень вакцини.

 ***

Моновакцини для профілактики поліомієліту

Вакцина поліомієлітна пероральна 1, 2 та 3 типів (Підприємство з виробництва бактерійних та вірусних препаратів ім. М.П.Чумакова, Росія).

Препарат випускається в упаковці по 2 мл (10 доз). 1 доза = 0,2 мл = 4 краплі. У замороженому стані при температурі близько -20ºС має строк зберігання близько двох років, а в рідкому вигляді при температурі 6±2ºС – 6 місяців.

 

Опверо – вакцина для профілактики поліомієліту пероральна тривалентна жива рідка (Санофі Пастер С.А., Франція).

 

Поліорікс – вакцина для профілактики поліомієліту інактивована (ГлаксоСмітКляйн Байолоджикалз С.А., Бельгія).

 

Імовакс Поліо (Санофі Пастер, Франція) – інактивована поліомієлітна вакцина.

 

Комплексні вакцини

Бустрікс ПОЛІО (ГлаксоСмітКляйн Байолоджикалз С.А., Бельгія) – комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правцю, коклюшу (ацелюлярний компонент) та поліомієліту.

 

Інфанрікс-ІПВ (ГлаксоСмітКляйн Байолоджикалз С.А., Бельгія) – комплексний препарат, який містить ацелюлярну коклюшну вакцину, дифтерійний та правцевий анатоксини, інактивовану поліомієлітну вакцину.

 

Інфанрікс-ІПВ-Хіб (ГлаксоСмітКляйн Байолоджикалз С.А., Бельгія) – комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правцю, коклюшу (ацелюлярний компонент), поліомієліту та захворювань, збудником яких є Haemophilus influenzae тип b.

 

Тетраксим (Санофі Пастер С.А., Франція) – вакцина для профілактики дифтерії та правцю адсорбована, коклюшу ацелюлярна, поліомієліту інактивована.

 

 (Ця стаття є перекладом глави книги Є. О. Комаровського "Довідник розсудливих батьків. Частина перша" , який був люб’язно здійснений Ксенією Козачук.)

автор Комаровский Е.О.
опубликовано 25/01/2016 12:27
обновлено 25/01/2016
Болезни и лечение

Комментарии

Для того чтобы оставить комментарий, пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Скачивайте наши приложения